Даний текст з книги "Рожнів: нариси історії села"

 Автор статті: Марія Гушул      

В нас працю люблять, і пісні, і танці.
Співай із нами - слухай і радій,
Добро бажають всім Вам Зарічанці І здійснення крилатих мрій!
Хай завжди в Вашім домі будуть Достаток, злагода, і радість, і пісні,
І коровай з пашнистої пшениці Рум ’яний, запашний на Вашому столі.

        Центром культури і відпочинку, який сприяє духовному розвитку, вихованню високої моральності, естетичних смаків жителів Рожнова є Народний дім, розташований в мальовничому куточку села, що зветься “Зарікою”, від якого на три боки розходяться центральні дороги на Косів, Кути, Снятии. Тут ніби невеликий Зарічанський центр, де знаходиться Народний дім, церква, магазин, рядом була початкова школа, зупинка автобусів.

         Народний дім носить звання українського письменника, революціонера І.Я. Франка, був збудований в 1939 р. за часів панської Польщі, являється історичною пам’яткою.

         Передова молодь Заріки мріяла в свій час про будівництво свого вогнища культури, бо до часу спорудження будівлі молодь збиралася по хатах, на площах нелегально, бо такі сходи, віче заборонялися тодішньою владою, яка керувала в селі. А належить сказати, що “Заріка” була найбагатшою серед інших парафій села.

         Однак на парафії “Стебліцька” уже була на той час невеличка хата-читальня, де гуртувалась молодь, читали книжки, обговорювали таємно різні події села, танцювали. Знатними музикантами на той час були циган Коцьо - скрипач та Фенцьо - цимбаліст, житель “Стебліцької”.

         Активні хлопці та дівчата “Заріки” на своєму таємному зібранні вирішили збирати кошти для закупівлі дерева, цементу й інших матеріалів для будівництва клубу. Ініціаторами збору коштів були Гафтон Юрій Ісакович, Галичук Микола, Онуфрійчуки Григорій та Федір, Петро і Павло, Фенко Тимофій, Андрій, Танасій, Гафтон Михайло Васильович, Ватаманюк Василь Лук’янович, Голюк Юрій Іванович, і багато інших. Долучилися до збору коштів і дівчата Фенко Катерина, Данилюк Параска, Борук Анна, які разом із хлопцями готують вистави, маївки, різні розважальні вечори, котрі проводять на площах, по хатах.

         Всі зарічани беруть участь у колядуванні на різдвяні свята по участках “Гора”, “Сорохани”, “Гостинець”, “Береги”, “Юрахівська”, “Долина” і всі кошти здають на будівництво клубу.

         Організована громадська рада, яка обговорює різні питання і дає настанови на майбутнє. На одному із таких засідань громадської ради було вирішено послати Борука Івана Івановича в село Рудники до архітектора-будівельника для виготовлення плану на будівництво клубу. Ще більше енергії і завзятості появилось в молоді села, долучались і старші Онуфрійчук Федір, Ропар Прокіп, Халамандра Степан, музиканти Сенчук Федір та Фенко Федір, які грали забави.

          На той час польська влада забороняла будувати культурно-освітні заклади, школи. Вони говорили: навіщо “бидлу” культура і освіта? Однак патріотичний дух людей нікому не зламати і на одному із таємничих зібрань було вирішено розпочати будівництво клубу, але великою проблемою було те, що не було землі під будівництво споруди, тоді Никифоряк Юрій Федорович, який жив поряд із теперішнім Народним домом, дав згоду віддати свій Власний клин городу на будівництво клубу, обдуривши владу, що він будує собі ще один дім. За зібрані кошти було закуплено дерево і перевезено на толоку, де тепер магазин “Росинка”. Всі, хто міг і вмів, готовили місце для фундаменту, копали рови, збивали опалубку, возили кіньми шутер, каміння, цемент і все необхідне.

           Всі роботи виконувались вечорами при місяці, щоб влада не здогадалась про задумане. Погодною осінньою толокою було вдарено фундамент. Панська влада не спала, шандарі дізнались про будівництво і доповіли старості, який прибув на місце, оглянув все і заборонив будівництво, яке припинилось на 2 роки. Дорослі та молодь періодично ходили і просили старосту дозволити продовжити будівництво, признавшись, що будується клуб.

          Було все готове для зведення і перекриття будинку. І в один день староста ніби дозволив продовження будівництва за умови, що будинок повинен бути зведений до 8 години ранку, якщо ні, то будівництво зупиниться назавжди. Він вірив, що це неможливо зробити. Була третя година після обіду, після дозволу старости звістка швидко облетіла село, переказували одні одним і звали на поміч. Маса людей зібралась на допомогу і за той час, поки староста і всі його підлеглі гуляли на весіллі, на будівництві роботи ішли повним ходом. Зібрались майстри будівельники, бляхарі і всі, хто міг в чомусь допомогти. До 4 годин досвітку будинок був зведений, а до ранку зробили верх і накрили бляхою. Сумлінно віднеслися до побудови майстри Жмендак Василь Андрійович, Струць Василь Онуфрійович, Сорохан Михайло Васильович, Стеф’юк Іван Васильович, Галичук Дмитро, Кричун Дмитро, Пінко Юрій Ларіонович, Голюк Федір, Жмендак Никифор Іванович, Кушнір Михайло Михайлович, Гушул Степан Пилипович. Хоча цих людей вже немає серед нас, проте вони залишили помітний слід, добру пам’ять для майбутніх поколінь.

           Так за одну місячну ніч було зведено і накрито бляхою історичну споруду, якою так дорожать зарічани.

           Коли вранці на місце будівлі прибули гріц-грабер, комендант, староста вони були сердито здивовані чудом, яке сталося за ніч. Комендант сказав: “Вони як шершні швидко збудували гніздо”, а в людей були сльози на очах від радості перемоги. Незабаром почалася польсько-німецька війна, але і в цей важкий для всіх час люди не забували за дорогу їм споруду, зібрали мізерні кошти і взялися доробляти його.

           Всією громадою закидали деревом стіни, ліскували, мастили стіни, софіти, вставляли вікна, двері, підлоги. Приміщення було збудоване на два поверхи із залою на 200 місць, сценою, кімнатами гурткової роботи та бібліотекою. Ще до відкриття клубу з 1927 р. діяв аматорський колектив із 35 учасників, яким керував Онуфрійчук Федір. Його учасники Галичук Дмитро Миколайович, Онуфрійчук Іван, Борук Юрій, Данилюк Параска, Фенко Катерина, Галичук Григорій Семенович, Фенко Степан Якович, Онуфрійчук Дмитро, Онуфрійчук Федір, Ропар Прокіп, Ропар Григорій і інші. Був організований і змішаний хор, яким керував Онуфрійчук Дмитро.

Аматорський колектив.