РОЖНІВ У ХУ-ХХ СТОЛІТТЯХ

(ПОГЛЯД ІСТОРИКА)

Петро СІРЕДЖУК, к. іст. н.

       16 серпня 1408 р. Польський король Владислав віддав село братам Томі, Іоану і Матію Каспаріквам.

     1537 р. У селі діяло дві церкви. Від себе додамо, що на той час Рожнів був єдиним селом на Прикарпатті, де функціонувало дві духовні святині. Окрім того, в селі працював млин. У цей час на Косівщині млин ще був у Верхньому Березові. Отже, Рожнів - село, де, одночасно з Верхнім Березовом, найраніше на Галицькій Гуцульщині виник мукомельний промисел. Він належав до найбільш населених сіл всього краю. Тоді в ньому налічувалося 69 хат, а в сусідній Новоселиці - 6. Рибному - 8, Космачі - 10, Нижньому Березові - 15, Старих Кутах - 18, Кобаках - 20. Старому Косові - 37 хат.

      1548 р. Посесором села значиться магнат Микола Сенявський. Окрім Рожнова, він ще опікувався Калуським староством та селами Конюшки, Лючинці, Насташин, Нове Село (нині Бурштин) з корчмою Дем’янова і Уїзд на Рогатинщині.

     1564 р. посесором села став магнат Язловецький. Він прийшов на місце недавно померлого Тенчинського. Село мало 73 господарства (438 осіб). З 35 дворищ, з котрих від кожного посту пало чиншу по 48 грош, по три маци снятинської міри вівса (36 гроші, по 2 курки (1 грош), що становило 99 злотих і 5 грош. Прізвища дворищних селян - Іван Кріпіч, Семко, Лука Курдель, Лесько Скура, Палій Васчич, Федір Состак. Юрко Похлод, Федір Нємєра, Федір Рудзєнє, Майло, Юрґі Долган. Гринь Іравчевіч, Лазор Гавриловіч, Лазур Піліповіч, Олексій Дзюрни, Федір Обух. Семен Нелюбич, Дмитро Ігнатченє, Масс Онушкович, Данило Чебрик. Максим Павлюкович, Степан Козич, Дмитро Лукянович, Лучка Попцович, Дмитро Адаміч, Малко, Дмитро Піліпович, Ілько Ґродзич, Лесько Павлюкович, Матій Верещачич, Федір Тімошовіч, Яків Лучіч, Степан Бохдановіч, Лазор Пучковіч і Іван Угрін.

     Окрім того, в селі було ще два осілих дворища (якогось Кості та Іллі Гавриловича), з яких брали чинші по три злотих, по півтори маци вівса (18 грош), по 2 курки (1 грош). Всього податку - 7 злотих і 8 грош.

     Ще з трьох дворищ, на яких сиділи Головач, Добронь й Іван Тухвітко, платили чиншу по півтори гривні, півтори маці вівса і по 2 курки. З усіх трьох держава отримувала 8 злотих і 24 гроші (40 родин).

     Півдворищних селян налічувалося 33. Від кожного господарства платили чиншу по 24 гроші, по 2 маци вівса і одній курці. Прізвища півдворищних - вдова Марка, Петро Глініч, Андрух Левкович, Остапко, Михайло Глинич, Гавриш Глинич, Клінець, Федір Смук, Лавро, Гаврило, Костян, Грицько, Василь, Влашин, Микита, Мікула Рудкович, Федір Козобік, Кость Чайка, Лука Грудій, Іван Тимкович, Гаврило Якимович, Тома, Борис Рудкович, Роман Федорович, Кіндрат, Кузьма Попович, Дмитро Головка, Ніціпор (Никифор) Василь Головянка, Процик і Яремій. Від них - 50 злотих і 3 гроші. Окрім того, дворищний Василь Тимоч платив чиншу по 24 злотих і подимного - 2 гроші.

     Вдова Павлиха по смерті чоловіка дуже зубожіла, а тому на два роки звільнена від усяких податків. З кожного господарства від хати-диму сплачували по 2 гроші, що разом - 4 злотих і 26 грош.

     У селі була корчма з броварем, де кожний для своїх потреб міг виготовити спиртне. Одне замовлення коштувало 6 грош. В рік можна було замовити кілька разів, але не більше за суму в 10 злотих.
Посесору від громади належало по одному коров’ячому сирові (1 грош). Громада в рік давала ялівку (2 злотих), добре вгодованого кабана (2 злотих), 2 маци жита (48 грош), 2 маци пшениці (2 злотих), 1 мацу гороху (1 злотий), 1 мацу ягід (40 грош), фаску масла (ЗО грош).

     Десятини. Бджолиної від громади - 36 пнів (360 вуликів). Очкове - від менше 10 вуликів — 2 злотих. Овечого: від 20 овець віддавали 1 барана (15 грош) і 4 сири (40 грош). Від села сплатили 20 баранів (400 овець). Вепрового від 20 свиней - 1 вепр; того року заплатили 20 вепрів (400 свиней). Поволів- щина: кожного сьомого року - 73 воли (кожен по 4 злотих).

     За дівчину, яка виходила заміж, платили поємщину в сумі 6 грош і рушник; до іншої держави - 2 злотих, а на Буковину - півтора гривні.
За букове насіння - жирового - 12 злотих.

     Млин на р. Рибниці. Він мав два мучні кола, одне ступне і валило (фолюш). Податку від нього - 50 злотих.
Стогів 9 сіна - 6 копиць в стогу або 6 злотих від кожного5.
Всього податку рожнівчани заплатили 440 злотих і 19 грош.

     1597 р. Селяни-втікачі Мацько Германович, Васько Васьпич з Волосова на Наддвірнянщині осіли в Рожнові.

     1598 р. Власником села був Геронім Язловецький. Він того року за рожнівський маєток в галицькому гродському суді мав судову суперечку з магнатом Андрієм Белзецьким.

     1662 р. власником Рожнова був магнат Чарторийський, який тоді в Галицькій землі ще володів селами Копачинці на Городенківщині, Горішній Ясенів, Жаб’є, Косів (Старий Косів) на Гуцульщині, Перерісль на Наддвірнянщині, Войнич й Лазарівка на Тернопільщині і містечком Казанів на Коломийщині.