Проведення ярмарків і торгів в селі Рожнові започаткували ще пани Задуровичі. Відбувалися вони на зарінку ріки Рибниці біля садиби Гушулів побіч дороги, що вела з Косова й до Снятина. З занепадом маєтку панства Задуровичів громада перенесла ярмарок у центр села, близько місця, де густо осіли жили і де схрестилися дороги з Кут до Заболотова і з Косова до Снятина.

     Задля розширення ярмаркового руху і через малу площу для торгу громада розділила ярмарок на дві частини. Перший торговий пляц на різні товари тривалий час мав по сусідству збудований на ріці Рибниці міст. На той час мосту через ріку ще не було, лише кладки, бо не було там дороги урядової. Аж в 1889 р. за старанням війта Борука Миколая, сина Юрія, пролягла повітова дорогі зі Снятина в Косів уздовж ріки, через громадську толоку, повз церкву святого Архістратига Михаїла, і далі, через людські ґрунти. А водночас була —складена дорога з Кут. Обидві дороги проходили через міст. Другий пляц для дерту худобою був вибраний громадою на толоці при зарінку коло Івана Радиша (званого Дмитерко). По кількох роках вода зруйнувала торговицю для худоби. Тоді громада перенесла її на громадську толоку, де потім був побудований читальний дім на Чаплинцях.

     На торги та ярмарки сходилися звідусіль спекулянти та купці, здебільшого жиди з навколишніх сіл, міст і повітів, як з Буковини, так і з далекої Угорщини. Торгівля на торгах перебувала в жидівських руках. Продавали тут у великій кількості вичинені шкіри на постоли, чоботи і черевики різного сорту, також постоли, шкіряні ремені чорного, червоного та жовтого кольорів. А торгували тут і християни, але лише шевці та кушнірі, найбільше було з Кут.

     На ярмарку переважала торгівля безрогою худобою, дрібними і великими свійськими тваринами. Кожний тиждень, щочетверга, купці транспортували колією до Заболотова з 80 штук грубих свиней. Звідти рожнівські свині мандрували залізницею до Праги та Відня. Третя частина - до Коломиї на масарські вироби.
Купці-транспортери були зазвичай християнами, але за кілька років до Першої світової війни на ярмарку свиней в Рожнові появився купець-гуртівник, жид Валер із Заболотова. Був то серйозний конкурент дотеперішнім заготівельникам. Він почав скуповувати й транспортувати свині великими партіями по нашому краю і далеко за його межі.

     За австрійських часів у вересні кожного року через село Рожнів двома дорогами з карпатських полонин через Кути та Косів переходило кільканадцять тисяч ситих волів до Заболотова на залізничну станцію. їх скуповували в селян за великі гроші капіталісти-жиди, випасали через літо в полонинах, і відправляли до Відня. Праги та Берліна на головні м’ясні ринки.

     Ціна на товари в Рожнові в 1890-1893 роках були такими щодо збіжжя: за 100 кілограмів пшениці - 5-6 злотих ринських, або 10-12 корон австрійських; за кукурудзу 100 кг (квінталь) - 8 корон австрійських; за хліб пшеничний білий двокілограмовий — 20 крейцерів; велика булка коштувала 4 крейцери; добра корова - 60-80 корон: молодий кінь - 100-120 корон; пара волів до 300 австрійських корон. За кептар короткий без рукавів давали 10 корон, за кожух з рукавами, волочкою вишиваний - 40 корон, за літр горілки - 18-20 крейцерів. У 1900-1910 роках ціни подвоїлися.

     Варто зауважити, що село Рожнів стояло на перехресті доріг чи неголовної європейської спекуляції, торгу та різних купно-продажних махінацій. Наше село годувало хлібом, молоком та м’ясом, виробленими руками працьовитих рожнівчан та рожнівчанок, не лише мешканців Косівського повіту, а й столичне панство Австрії, Чехії, Німеччини, а згодом Польщі, Румунії, Московщини. До якого повіту не притулили б наше село, той повіт був взірцевим та багатим, а люди, які в ньому народилися, стали визначними державними діячами, як колись у Варшаві та Відні, Празі і Будапешті, так потім у Києві, Харкові та Москві. Рожнів можна прирівняти до всієї України, яка як потрапить під чуже загарбницьке ярмо, робить окупанта багатого та могучого. Приміром, Польща стала колись чи не найпершою державою в Європі: “Від можа до можа!”. А потім Росія перетворилася в безбережну імперію.