Будівництво костела для римо-католиків.

     1908 року, за старання тогочасної пануючої ієрархії в повіті, в селі Рожнові розпочато будівництво римо-католицького костелу для 22-х родин римо-католиків, які проживали в Рожнові. З цією метою, під впливом польського повітового уряду і староства в Снятині, громадський уряд села Рожнова подарував пляц під забудову костелу. А ще через два роки громада села Рожнова відпустила 12 моргів громадської толоки під забудову. А що то був невеликий кусень землі, то поляк коваль Кароль Войцехівський додав частину свого подвір’я, на якому до 60-х років і стояв костел (його розібрали у 1975 р.).

     Фонд на будівництво костелу організовано з різних складок, як також з допомогою громадської. Будова костелу розтяглася на десятиліття, бо до 1914 року мур звели лише до половини. З вибухом Першої світової війни будівництво затрималося аж до її закінчення та розпаду Австро-Угорщини. Відтак, як відродилася Польща і окупувала Галичину, будову докінчили в 1925 році. Облаштування і спорядження дому Божого тривало ще 10 років і тільки в 1936 році, водночас з побудовою мурованої, двоповерхової сільської школи, костел гостинно відкрив свої двері перед богомольцями.

Управа і господарність Рожнова

     Селом Рожнів управляла, як і всіма іншими громадами Гуцульщини, Громадська Рада, яку очолював війт - начальник громади. Громадський уряд представляли: війт, писар та чотири поліціянти. Начальник-війт як зарплатню брав у громади чотири морги орного громадського поля, а поліціянти - по одному моргові. Лише писарю платили грошима - 600 корон в рік, або, коли бажав, травою і полем громадським.

     На місцеву адміністрацію в громадян брали від 30 до 40 відсотків податку до податку ґрунтового, котрий вони сплачували державі. Та селяни того не відчували, бо того й не знали... Громада мала великі землі, біля тисячі моргів. Рожнівчани використовували її як пасовисько. Певний час уряд громадський не збирав за пасовисько жодної плати. Та коли село Рожнів перейшло зі Снятинського повіту до Косівського, обставини змінилися на гірше, також підвищився податок за землю. Та про це згодом.

     Начальниками громади чи то війтами з часу панщини і до війни 1914-го року були: Яків Сиротюк, Василь Кушнір, Захарій Строїч, Данило Радиш (Родар), Данило Онуфрійчук, Юрій Борук, Федір Юрах, Микола Крутофіст, Михайло Радиш, Михайло Кушнір та інші. Дещо опісля, за війтівства Юрія Борука, виник процес громади з паном за сервітути. Громада цей процес програла та змушена була платити судові витрати. І з того часу, року 1883-го вона змушена була відпустити частину громадської толоки селянам в оренду. І відповідно відтоді щоразу більші видатки мала громада. І відсотків від податків уже не вистачало. І треба було рік від року громадську толоку здавати в оренду як орне поле. А згодом почали брати плату від худоби за випасання на громадських толоках.

     Прибутки в громади були чималі. Насамперед це відсотки від державного земельного податку. Прибутки від оренди орного поля, з випасу худоби на громадських толоках. Але найбільше отримували з мита, з тодішніх багатолюдних ярмарків та базарів.

     І як не добре Управа Громади керувала самою громадою та її майном, однак через байдужість не могла спромогтися на будівництво власної канцелярії, лиш винаймала площу в приватних осіб. За війтівства Миколи Крутофоста, котрий був неграмотний, (прислів’я: “Я не вмію ні читати, ані писати, а мене на війта кладуть ”) громада в повітовій касі ощадності міста Снятина мала майже 7000 золотих ринських в австрійській валюті.

     Писарем в Громадській Управі довгі роки й до смерті працював Юзеф Антоневич, син місцевого пароха. Після нього до Рожнова на громадського писаря прислали зросійщеного німця Яна Фірера. Він також писарював у селі до самої смерті. Був то чоловік чесний і справедливий. Провадив громадські справи, як і розпоряджався громадським добром, дуже вміло. З громадянами поводився толерантно і щиро. Побудував собі гарний будинок, і в ньому розмістив Громадську канцелярію. Коли він постарів, а ні родини, ні фамілії не мав, то по смерті його жінки громада Рожнова на ліцитації в Заболотові придбала його будинок у свою власність. Суд Заболотівський націоналізував маєток Яна Фірера і продав громаді на ліцитації за 2500 австрійських корон.

     По смерті Яна Фірера громадським писарем призначено Івана Будзула, котрий писарював в Громаді до війни 1914 року. В часі війни військова поліція його арештувала й тяжко побила, однак він вижив. Рожнів за панування Австрії і аж до 1922 року належав до Снятинського повіту і до судового округу міста Заболотова.